Школа “Леді” є експертом з роздільного навчання та виховання, адже має вже 19-ти річний досвід роботи в цьому напрямку.

Декілька причин, за якими школа надає перевагу роздільному навчанню

  • різний темп фізіологічного і психологічного розвитку ( дівчатка до відповідного віку випереджають хлопчиків);

  • різний спосіб сприйняття інформації (дівчатка емоційні, хлопчики раціональні);

  • різні рольові функції в соціумі (дівчатка - матері, хлопчики- захисники);

  • різні підходи у формуванні статево-рольової ідентичності (у дівчаток - через естетику, у хлопчиків - через спортивно-вольові принципи);

  • відсутність психотравматизації: у результаті знецінення однієї статі іншою в процесі навчальних  негараздів.

    Переваги шкіл роздільного навчання

    1. Відсутність в учнів упереджень при виборі навчальних занять, предметів, гуртків і факультатив, а також відсутність переваг для участі в тому чи іншому спорті тільки тому, що він призначений для дівчаток або хлопчиків. Хлопчики можуть танцювати, а дівчатка займатися моделюванням, робототехнікою.

    Школи роздільного навчання надають широкий спектр обов'язкових предметів і різноманітних факультативів: від гуртка ораторського мистецтва до академічного веслування, від ускладненої математики до постановки спектаклів і мюзиклів.

    2. Наявність програм для навчання і засвоєння матеріалу, заснованих на особливостях фізіологічного розвитку (наприклад, розвиток неврологічної системи і мозку) і термінах статевого розвитку хлопчиків і дівчаток.

    3. Більш впевнена участь у навчальних і спортивних заходах без огляду на протилежну стать та бажання сподобатися або догодити.

    4. Можливість спробувати нове і незвідане без стереотипів  та порівняння з протилежною статтю.

    5. Наявність педагогічного та наставницького колективу, який спеціалізується на роботі з хлопчиками або дівчатками.

Головним завданням Нової української школи є виховання особистості, патріота, інноватора.  Сьогодні  школа виступає одним із головних соціальних інститутів. Саме вона є транслятором існуючих  цінностей  і  нормативів,  в  тому  числі уявлень про роль  чоловіка і жінки у суспільстві, в залежності від біологічної статі індивіда. Школа формує статево-рольову поведінку, тобто гендерну культуру (гендер – соціостать, стать як соціальне явище). Саме організація освіти, як і домінуючі в ній гендерні ролі, вбудовують в людину модель життя і диктують їй жіночі і чоловічі статусні позиції.

Особливу роль у процесі гендерної соціалізації відіграє сама організація закладів освіти (система правил, за якими люди взаємодіють між собою, той порядок, який дозволяє їм працювати). Сьогодні і  в Україні впроваджується  модель  роздільного  навчання  з метою  диференційованого  підходу  до  учнів  різної статі,  який  слугує  платформою  ґендерного напрямку. Логічне пояснення сенсу роздільного навчання науковцями  обґрунтовується  у  рамках  статево- рольового підходу. У такому процесі передбачається урахування та розвиток статевих, біологічних і психофізіологічних відмінностей школярів. Хлопчика  треба  виховувати першопроходцем,  дослідником,  захисником, годувальником,  сприяти виробленню  твердості характеру,  витривалості,  позиції  обов’язку, служіння Державі, сім’ї. У  дівчинці, від колиски, треба  бачити майбутню маму  –  ніжну і лагідну, турботливу. 

Ідея роздільного навчання не нова: за цим принципом працювали всі дореволюційні заклади освіти. Хлопчики могли вчитися в гімназіях, ліцеях і вузах, а для дівчаток існували спеціальні освітні установи, що пропонували своєрідний набір дисциплін - в основному з домогосподарства. Недоступним для жінок до кінця XIX століття було і отримання вищої освіти. Тому багато в чому спільне навчання виникло на хвилі боротьби за рівноправність і забезпечувалось соціальною, педагогічною та економічною необхідністю. Вже з 1918 р. хлопчики і дівчатка стали вчитися разом.  Повернулися до поділу в 1943 р., але ненадовго: вже через 11 років учнів знову об'єднали. Втім, залишалися військові, спортивні та хореографічні школи …

Нам з дитинства знайомий вірш Маршака «З чого зроблені хлопчики?». Якщо хлопчики - бруднулі і забіяки, то дівчатка -  спокусниці, чистюлі і естетки. Це тільки підтверджує, що відмінності статей та їх особливості, завжди були в центрі уваги. Багато вчителів і дитячих психологів стверджують, що існуюча система навчання  “підлаштована” під дівчаток: вони більш посидючі, слухняні, їм легше дається «зубріння». А хлопчиків це не приваблює, вони ходять до школи, щоб спілкуватися, гратися. Розмірковуючи про освіту, вже давно доведено, що хлопчики і дівчатка осягають навчальні дисципліни різними методами і фізіологічно розвиваються і дорослішають різними темпами. Дівчатка довший період можуть сконцентровано працювати, а хлопчики повільніше входять в роботу. І піки працездатності у них різні. Хлопцям потрібен високий темп. Як тільки починається повторення, увага їх слабшає. Дівчаткам швидкий темп заважає. Вони краще працюють на покрокових технологіях та сприймають емоційно забарвлений матеріал.

У школах роздільного навчання зникають упередження, засновані на перевазі однієї статі над іншою, бо звертається увага лише на індивідуальні здібності конкретного учня чи учениці, а не його або її статеву приналежність. При роздільному навчанні можна чітко простежити здоров’язбережувальну наскрізну лінію: воно дозволяє регулювати навантаження залежно від статі, таким чином уникаючи перевтоми дітей.

Виникає питання, чому ж школи роздільного та спільного навчання існують дотепер?  Чи данина  це традиції чи науково-обґрунтована необхідність одного із  варіантів навчання дітей?

Наявність двох систем дає можливість батькам обрати заклад освіти для їхньої дитини, ґрунтуючись на освітніх і виховних цілях, на талантах, психологічних і фізіологічних особливостях дитини.