Український рушник Демидова І.Л.
  • особливості орнаментів на рушниках у різних регіонах;
  • призначення рушників; відмінності між різними за призначенням видами рушників;
  • змістове наповнення весільних рушників;
  • виконувати наступні операції: зубцювання, змережування;оздоблення виробів;
  • моделювання орнаментальних вибійок для оздоблення весільних рушників;
  • висловлювати судження про: історію виникнення рушників; техніки народної ручної вишивки;

Школа шляхетних дівчаток «Леді» унікальна не лише тим, що водночас поєднала сучасне європейське навчання, шляхетне виховання, зібрала воєдино напрямки загальноосвітньої , музичної та танцювальної шкіл, а ще й прививає ученицям любов до народного мистецтва – писанкарства, вишивки. Адже  без знання, розуміння духовних символів нашого народу неможливий всебічний розвиток особистості. Розуміючи це, засновник школи Демидова Ірина Львівна, яка закохана в українську вишивку, ще на самих витоках становлення школи почала збирати давні рушники, а також записувати розповіді вишивальниць про свої витвори мистецтва, про символи, які вони зобразили. Невдовзі невелика колекція переросла у діючу виставку, а згодом матеріалу зібралось на цілий музей народної вишивки. Серед експонатів – рушники з різних куточків України. Вони різнобарвні, розмаїті, але все-таки їх об’єднує спорідненість символіки у магічних узорах-оберегах. 
  Символіка Води, Сонця, Землі зустрічається у вишивках як Київщини, так і Полтавщини, Чернігівщини, Волині. Через цю просту, а водночас ґеніальну систему знаків-квадратиків, хрестиків, «вужиків» - розкривається ставлення українців до таких категорій як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання.
  Найчастіше на рушниках зустрічається калина – дерево нашого українського роду. Колись, у сиву давнину, калину пов’язували з народженням Всесвіту, вогненної Трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду.

У полі калина, у полі червона,
Хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багацько нас є.

  Дуже поширена у вишивках символіка винограду. Вона розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду.
  В багатьох регіонах України на вишивках зображено мак. З давніх-давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від всякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається не просто квітами - маками, а то полеглі воїни звертаються до живих нащадків. Ніжна, трепетна квітка несе в собі пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких були загиблі, з любов’ю і сумом вишивали узори маку, а на голови клали віночки з маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід. 
  Як бачимо, сьогодні квітка маку теж символ. Який же давній в нього корінь! І не випадково, що цей символ обрав весь європейський народ. Це ще один доказ, що український народ -- частина європейської спільноти.
  Щоб читати народні візерунки-символи, недостатньо уміти вишивати чи писати писанки. Для цього потрібні знання з історії, філософії, фольклору та етнографії. Отож, у музеї учениці та інші відвідувачі, занурюючись у прадавній світ, пізнають культуру свого народу, своїх пращурів.